автор: daik

Нощ пълнолунна- и ярко и звездно е,
вижда се всичко на длан.
ти уморена си?... нека излезнеме
чак до горичката... там..

Двама ще седнеме с теб под калината,
Аз- над съдбата- съдба.
Виж моя рибко, как в сребърно-синьото
пълни полето мъгла.

Само не казвай, че боси крачетата
мръзнат в студена роса
чак от поляната, чак до беседката
скъпа, ще те пренеса.


Лебедче мое, не казвай „студено е”
-топло е в нощния час
Аз до сърцето си щом те прегърна и
огън ще пламне във нас.

Нощ пълнолунна- и ярко и звездно е,
вижда се всичко на длан.
ти уморена си?... нека излезнеме
нека мигът да ти дам.

пълен текст оригинал

НІЧ ЯКА МІСЯЧНА, ЯСНАЯ, ЗОРЯНА

Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай

Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько,—
Срібною хвилею стелиться в полі туман.

Став ніби чарівний,промінням всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.

Небо глибоке засіяне зорями,
Що то за божа краса!
Зірки он миготять попід тополями —
Так одбиває роса.

Ти не лякайся, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар,
Я тебе пригорну до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Михайло Старицький